Виставка «Нескорена Сила: Трофеї Українського Спротиву», яка вже експонувалася у Кам’янці-Бузькій, Бродах та зараз виставлена у Шептицькому, а далі планує вирушити до Жовкви і Львова, стала важливою подією для кожного містечка. Організована ГО “Центр Об’єднаних Рішень” та Фундацією пам’яті Юрія Мельника за підтримки Управління молоді і спорту Львівської військової адміністрації, ця виставка має на меті не лише продемонструвати незламність українського духу та віру в перемогу, але й допомогти нашим захисникам.
Виставка демонструє цілий ряд військових трофеїв, здобутих під час боротьби за незалежність України, серед яких:
FGM-148 «Джавелін» – американський переносний протитанковий ракетний комплекс, що проявив свою ефективність під час війни;
155-мм артилерійські гільзи – стандартні боєприпаси НАТО, що активно використовуються в артилерійських боях;
122-мм гільзи для радянських гаубиць Д-30 та 2С1 «Гвоздика»;
РПГ-18 «Муха» – одноразовий протитанковий гранатомет радянського виробництва, відомий своєю мобільністю;
Гільзи від патронів 5,45×39 мм – основні боєприпаси для АК-74;
Солдатське багі – легкий і маневрений транспортний засіб;
Касетний боєприпас для РСЗВ «Ураган»;
Протитанкова ракета 9М120 «Атака» – високоточний боєприпас для знищення бронетехніки.
Подія зібрала учнів та вчителів місцевих навчальних закладів, що демонструє високі моральні якості та патріотичні настрої молоді. Виставка має не лише зберегти пам’ять про героїчні вчинки наших захисників, а й виховати в молодому поколінні патріотизм і громадянську свідомість.
Протягом виставки в Бродах вдалось зібрати 15 367 грн. Зібрані кошти з виставки підуть на придбання генератора для 144-ї бригади Збройних Сил України, яка нині гостро потребує нашої підтримки у своїй нелегкій місії з захисту Батьківщини. Ця подія стала символом єднання українського суспільства в складний час і нагадуванням про важливість боротьби за свободу та незалежність.
Разом ми сила! Слава Україні!
Віртуальна екскурсія від Мельника Тараса нижче за посиланням:
Проект реалізовано за підтримки Управління молоді та спорту Львівської облдержадміністрації.
10 жовтня 2024 року, в роковини загибелі Юрія Володимировича, в гімназії відбувся день пам’яті та презентаціякниги спогадів про Юрія Мельника. Наведені в цій книзі спогади розповідають про життєвий та професійний шлях Юрія Володимировича Мельника, вчителя за покликанням душі, патріота з активною громадською позицією, чудового сім’янина, небайдужого колегу, який впродовж 30 років відданої педагогічної праці в Бродівській гімназії ім.І.Труша впроваджував інноваційні підходи та передові технології в освітній процес.
Згідно з Додатком №1 до Постанови Кабінету Міністрів України №608 від 10.05.2002, два примірники книги передано в Національну бібліотеку ім.Вернадського (м.Київ) та по одному примірнику отримають Національна бібліотека України ім.Ярослава Мудрого та Книжкова палата України ім. Івана Федорова. Також по кілька примірників буде в наявності в Центральній районній та дитячій бібліотецах м.Броди, а також в шкільній бібліотеці Бродівської гімназії ім.І.Труша та Олеській бібліотеці.
По одному примірнику книги передано Бродівському історико-краєзнавчому музею, Музею історії гімназії ім.І.Труша та Механіко-математичному факультету Національного університету ім.І.Франка, на якому навчався Юрій Мельник.
Сподіваємось, що дана книга буде не тільки гарним спогадом про знаного діяча Бродівської гімназії, але і стане цінним джерелом свідчень та спогадів для майбутніх поколінь про життя Бродівщини та гімназії зокрема впродовж 1990-2023 років.
Книга експонується в Бродівській районній бібліотеціПередача книги Бродівській районній бібліотеціШкільна бібліотека Гімназії
Презентація книги “Новатор з великим серцем” пам’яті Юрія Мельника
10 жовтня 2024 року, в роковини загибелі Юрія Володимировича, в гімназії відбувся день пам’яті та презентаціякниги спогадів про Юрія Мельника.
Захід відвідали колеги, випускники та друзі, хто долучився до наповнення книги спогадів своїми історіями та згадками про професійний та життєвий шлях Юрія Володимировича. Найтепліші уривки були зачитані авторами, кожен з яких отримав по примірнику книги.
Завершився захід спільним переглядом відеоряду з інтерв’ю, виступів, промов та концертних номерів за участі любого вчителя та директора. Кожному з присутніх було приємно ще раз почути енергійний голос Юрія Володимировича та побачити його незмінну усмішку з екрану.
Відеоряд з інтерв’ю, виступів та промов Юрія Мельника
Пам’ять про цю надвичайно світду людину буде жити в наших серцях, а також на сторінках книги спогадів, з онлайн-версією якої можна ознайомитись на сайті Фундації, а друковані примірники можна отримати в бібліотеках міста Броди, Львова та Києва.
Наведені в цій книзі спогади розповідають про життєвий та професійний шлях Юрія Володимировича Мельника, вчителя за покликанням душі, патріота з активною громадською позицією, чудового сім’янина, небайдужого колегу, який впродовж 30 років відданої педагогічної праці в Бродівській гімназії ім.І.Труша впроваджував інноваційні підходи та передові технології в освітній процес.
Він відкривав для учнів світ комп’ютерного програмування та прививав гімназистам любов до рідного краю з ранніх літ через веломандрівки та патріотичні екскурсії.
Юрій Мельник активно збирав історичні свідчення про історію Бродівщини, писав наукові статті та організовував конференції присвячені вивченню та популяризації локальної історії серед молоді.
«Вчителі майбутнього» — найбільший в Україні і один з найбільших в Європі фестиваль в галузі освіти, що відбувався 20-21 червня 2024 року в м. Львів. Головна тема цьогоріч – «Сила освіти під час війни». Для більше ніж 2000 учасників в програмі було представлено близько 100 подій: панельні дискусії, презентації, лекції, майстерки, інтерактивні формати, неформальне спілкування та нетворкінг.
Фундація пам’яті Юрія Мельника покрила витрати на реєстрацію та логістику для п’яти представників гімназії: Ярослав Кіт – директор гімназії, Галина Янчук – завуч, Оксана Губач – завуч, Юлія Каплич – педагог-організатор, Назар Крутяк – вчитель інформатики та Тарас Мельник – вчитель історії.
Фестиваль є найбільшою в Україні подією такого формату в галузі освіти та відбувається з 2018 року у Львові. Серед учасників та учасниць були вчителі та адміністрації шкіл різних форм власності типів навчання, представники державних установ на чолі з міністром освіти і науки України, ed tech підприємці, лідери громадської думки в галузі освіти, суспільних трансформацій та інновацій, представники українських та міжнародних громадських організацій. У програмі було понад 10 тематичних напрямків: філософія освіти, дошкілля, початкова освіта, НУШ і компетентнісне навчання для життя, старша профільна школа, цифрова трансформація освіти, педагогічне лідерство та освітній менеджмент, шоу-рум освітніх інновацій STEMеxpo, ментальне здоров‘я та спорт, інклюзивна освіта тощо.
Цього року серед запрошених гостей та спікері були Оксен Лісовий, Міністр освіти і науки України, Сергій Притула, засновник Благодійного фонду Сергія Притули, Андрій Садовий, мер міста Львова, Тетяна Вакуленко, Директорка Українського центру оцінювання якості освіти, перша леді Олена Зеленська та ін.
Фундація має на меті інвестувати і надалі кошти та зусилля в професійний розвиток педколективу гімназії та забезпечувати участь в конференціях, заходах та тренінгах щодо застосування передових методів викладання та сучасних підходів до освіти.
Фундація пам’яті Юрія Мельника започатковує програму менторства для старшокласників Бродівської гімназії ім. І.Труша. Менторство полягає в тому, що по запиту учня/учениці ми знайдемо експерта в професії, яка його/її цікавить та організуємо кілька онлайн чи оффлайн зустрічей. Учасники отримають практичні завдання, поради та зможуть задати всі питання, що їх цікавлять стосовно специфіки професії. Заповни анкету, щоб стати наступним учасником!
Цьогоріч в пілотному проекті взяла участь 11-класниця, Олена Ковальчук, яка розглядає для своєї майбутньої кар’єри, журналістку, як один з варіантів. Першим етапом програми було інтерв’ю з танцівницею на кріслі колісному, Анною Остапів, яка на запрошення Фундації була суддею на ДенсБатлі 2024. Олена підготувала питання та поспілкувалась з Анною перед початком конкурсу.Нижче публікуємо саме інтерв’ю, яке також було опубліковано в газеті “Ватра”. Про менторську програму, а також процес підготовки публікації читайте в нашій статті.
“Я за те, щоб ламати будь-які стереотипи”
Знайомтесь: Анна Остапів – активна, енергійна та сильна жінка. Через генетичне захворювання вона пересувається за допомогою колісного крісла. Проте це не стало для неї перешкодою для участі у численних всеукраїнських та міжнародних конкурсах, турнірах з танців у колісному кріслі. До повномасштабного вторгнення Анна активно гастролювала всією Україною у складі інклюзивного танцювального ансамблю. Анна – призерка Всеукраїнських змагань з гри бочче та фігурного катання на колісному кріслі. Цьогоріч вона люб’язно погодилася стати суддею нашого “Dance battle”.
— Анно, розкажіть, яким було Ваше шкільне життя?
Моє шкільне життя насправді було чудовим. Я навчалась у спеціалізованій школі, тому з однолітками в мене не виникало жодних проблем у спілкуванні. Я дуже любила брати участь в різних заходах з нагоди свят, як-от: Новий рік, Різдво, День матері. Таким чином я намагалась долати свої страхи. Крім цього, відвідувала гурток з ліпки глиною. Також мені подобався період екскурсій в кінці навчального року. Ми з класом багато подорожували Україною.
— Як, на Вашу думку, потрібно інформувати школярів про людей з інвалідністю?
Дуже важливо давати школярам зрозуміти, що в суспільстві є такі люди. Потрібно, щоб в школах розповідали і, можливо, виділяли додаткові години бесід з підлітками на цю тему. Враховуючи наше сьогодення, що пов’язане з війною, такі люди будуть, і від цього ніхто нікуди не дінеться. Отож потрібно вчити молодь поводитись гідно, люб’язно, привітно і спілкуватись на рівних з людьми з інвалідністю.
До прикладу: у мене є восьмирічний братик. Мене дуже тішить, що в 3 класі у нього є предмет “я досліджую світ”, який розкриває тему людей з інвалідністю. Я рада, що він уже розуміє та не соромлячись говорить, що у нього є сестра з інвалідністю. Я вважаю, що не тільки підлітків, а й маленьких дітей треба інформувати про людей з особливими потребами.
— Чи були проблеми із забезпеченням тоді у Вашій школі? Наскільки добре були адаптовані приміщення?
На жаль, школа була не зовсім доступною. Коли я навчалась в 1-4 класах, наш кабінет був на 3 поверсі, і мене доводилось кожен раз туди-назад піднімати. Це було важко, бо тоді у мене серйозно прогресувала хвороба й зі мною потрібно було поводитись з особливою обережністю. Було зовсім не комфортно. З 5 по 12 класи стало легше, тому що наш кабінет перенесли на 1 поверх. Але все ж деякі нюанси залишались. Наприклад, я жила далеко від школи, і через це виникали проблеми з добиранням. Згодом це вирішилось.
Також у моєму районі є ліцей. Він не зовсім доступний. Сам в’їзд на територію школи є незручним. Якщо точніше, він відсутній. Колись я намагалась піднімати це питання, але безуспішно. Проте я вірю, шо є школи добре і якісно забезпечені пандусами та іншими пристосуваннями.
Зараз діти з інвалідністю частіше вчаться у загальноосвітніх закладах. Це втішає, адже в моєму випадку спочатку, крім навчання вдома, інші варіанти не розглядались.
— Анно, коли вперше Вас зацікавив танець? Що для Вас означає танець?
Якось у нас, в Івано-Франківську, відбувся конкурс. До мене підійшов хореограф, що ставив танці людям з інвалідністю, й запропонував мені спробувати. Я зраділа й, звісно, не відмовила. Відвідавши кілька репетицій, я зрозуміла, що хочу займатись цим і надалі. Моє рішення підтримали рідні, друзі та колектив. Танець справді надихає мене, бо саме він дає можливість відкритись, відчути той спектр незабутніх емоцій.
— Що Вас надихнуло спробувати себе у фігурному катанні?
Я дуже хотіла спробувати щось нове для себе. Фігурне катання було для мене певним викликом. Отож я ризикнула й не пошкодувала.
— Якими видами діяльності Ви займаєтесь повсякденно так само охоче?
Зараз, під час повномасштабного вторгнення, я вирішила почати нову справу – надавати послуги нігтьового сервісу.
— З якими викликами, пов’язаними з інвалідністю, Ви зіштовхувались у житті і як Ви з ними впорались?
На жаль, наше суспільство не зовсім готове сприймати людей з інвалідністю. Раніше було важко навіть в психологічному плані, бо люди часто реагували нетактовно, іноді негативно, а саме: могли обізвати, тикати пальцем. Але я пішла всупереч долі, принципам, обмеженням. Кожного дня я намагаюсь доводити, що важливо, аби люди з інвалідністю були у нашому суспільстві. Про них не має бути поганих думок.
— З якими стереотипами щодо людей з інвалідністю Ви зіштовхуєтесь найчастіше?
Я особисто зіштовхувалась з тим, що, наприклад, ми “не можемо створювати сім’ю, мати дітей, жити повноцінно”. Проте всупереч цьому я зустріла своє кохання! Тепер я щаслива дружина. Я за те, щоб ламати будь-які стереотипи.
— Чи подорожували Ви іншими країнами? Якщо так, то які відмінності у ставленні до людей з інвалідністю Ви помітили там?
До повномасштабної війни я не була за кордоном. Проте з її початком мені із сім’єю довелось виїхати в Чехію. Чесно кажучи, я помітила, що в Чехії люди ставились до мене, як і до всіх інших, однаково. Не було жодних “косих” поглядів, там якось простіше з цим. Мені б дуже хотілось, аби в нас, в Україні, було таке ж ставлення, більше поваги.
Крім цього, у нашій країні є проблеми з доступністю: всюди бракує пандусів. Потрібно вдосконалювати нашу інфраструктуру. Внаслідок війни багато захисників та просто цивільних людей отримали фізичні травми, тому ми повинні дбати про них у такий спосіб зокрема. Суспільство, влада повинні йти назустріч нам і вирішувати ці питання.
Наостанок Анна висловила свої позитивні враження від проведення заходу й побажала учасникам “Dance battle – 2024” нових перемог, високих досягнень та якомога більше радості світла в житті.
Фундація пам’яті Юрія Мельника започатковує програму менторства для старшокласників Бродівської гімназії ім. І.Труша. Менторство полягає в тому, що по запиту учня/учениці ми знайдемо експерта в професії, яка його/її цікавить та організуємо кілька онлайн чи оффлайн зустрічей. Учасники отримають практичні завдання, поради та зможуть задати всі питання, що їх цікавлять стосовно специфіки професії. Заповни анкету, щоб стати наступним учасником!
Перша учасниця програми, Олена Ковальчук, учениця 11 класу Бродівської гімназії ім.І.Труша, знаходиться на рубежі вибору свого майбутнього шляху. Однією з альтернатив, які вона розглядає для своєї майбутньої кар’єри, є професія журналістки. Проте, перед прийняттям остаточного рішення, вона вирішила взяти участь у пілотному проекті менторської програми від Фундації пам’яті Юрія Мельника.
Першим етапом програми було інтерв’ю з запрошеною танцівницею на кріслі колісному, Анною Остапів, яка на запрошення Фундації була суддею на ДенсБатлі 2024. Олена підготувала питання та поспілкувалась з Анною перед початком конкурсу. “Юна інтерв’юерка дуже коректно вживала всі терміни, як от “крісло колісне”, а не “інвалідний візок”. Це показує, що вона добре підготувалась до інтер’ю та дослідила тонкощі теми розмови” – згадує Анна Остапів.
Далі в Олени відбулася онлайн зустріч з професійною журналісткою з 20-річним стажем, що пише для “Радіо Свобода”, “Крим.Реалії”, “Голос Америки”, —Галиною Терещук. Під час цієї зустрічі, пані Галина проглянула чорновик статті, надала цінні поради щодо її покращення та розповіла про тонкощі інтерв’ювання на сенситивні теми. Олена мала можливість задати питання експертці, а та в свою чергу — радо ділидась досвідом. Фундація висловлює щиру подяку пані Галині за знайдений час в щільному графіку та можливість поспілкуватись з молоддю.
Оновлена та доповнена стаття Олени була опублікована в газеті “Ватра” а також на сайті Фундації. Участь у менторській програмі стала важливим кроком для Олени на шляху в майбутню журналістську кар’єру, допомагаючи їй краще зрозуміти суть професії та власні можливості у цьому напрямку.
Подія буде проводитись щороку та має на меті заохочувати молодь глибинно вивчати програмування. Юрій Володимирович завжди приділяв особливу увагу передовим технологіям, тому віримо, що його праця житиме далі в наступних поколіннях юних програмістів.
Цьогоріч участь у конкурсі взяли 13 учнів з м. Броди та околиць. Ламаючи всі стереотипи, чотири юні програмістки змагались на рівні з хлопцями. Переможці отримали грошову премію, а всі учасники поласували піцою та смаколиками, очікуючи на результати змагання.
Переможці: 1 місце – Дзьобань Володимир, учень 10 класу, Бродівської гімназії 2 місце – Федик Максим, учень 8 класу, Бродівської гімназії 3 місце – Цимбалістий Максим, Бродівський ОЗЗСО І-ІІІ ст. №4
Сподіваємось, що наступного року учасників буде більше! До зустрічі!
В грудні 2023 року для старшокласників Бродівської гімназії ім. І.Труша було організовано практичний воркшоп з першої домедичної допомоги. Професійні рятувальники з Мальтійської Служби Допомоги (м.Львів) на запрошення Фундації пам’яті Юрія Мельника провели інтенсивні та практичні заняття, щоб учні засвоїли важливі знання, які можуть врятувати життя.
Вчителі гімназії проявили неабиякий інтерес до воркшопу, тому було вирішено організувати спеціальне навчання з першої домедичної допомоги для педколективу Гімназії. Воркшоп відбувся 29 березня 2024 року.
25 березня 2024 року в Домі Культури м. Броди відбувся такий довгоочікуваний DANCE BATTLE. Юрій Володимирович страшенно любив гімназійні дійства: завжди був «папараці» і намагався зафіксувати на камеру кожен щасливий момент з життя гімназії. Ми продовжуємо його традицію і дуже вдячні Євгенії Пристінській за фоторепортаж феєричного свята.
